Новая страница 1
 Лабораторно- діагностичний центр «Меділайн»
 м. Львів, вул. Наукова, 96

 Тел. +38(032) 264-65-08,
 263-61-31, (067) 374-35-80
Довідник кваліфікаційний  для лікарів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

                   ЗАТВЕРДЖЕНО

                   Наказ Міністерства охорони

                   здоров'я України

                   29.03.2002 N 117

 

                   ПОГОДЖЕНО

                   Міністерство праці

                   та соціальної політики

                   України

 

ДОВІДНИК

кваліфікаційних характеристик професій працівників

Випуск 78 Охорона здоров’я

   ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства

охорони здоров'я

N 131-О від 18.06.2003

N 277від 25.05.2007 )

               Вступ

Випуск 78 “Охорона здоров’я” Довідника кваліфікаційних характеристик професій (ДКХП) працівників розроблено з урахуванням змін державних стандартів щодо класифікації професій та чинної номенклатури посад медичних працівників системи Міністерства охорони здоров’я України.

Випуск побудовано відповідно до структури Класифікатора професій (ДК 003-95). До нього увійшли кваліфікаційні характеристики керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, які є специфічними для галузі охорони здоров’я.

До розділу “Керівники” включені: керівники лікувально-профілактичних закладів; керівники основних підрозділів охорони здоров’я; керівники виробничих підрозділів у побутовому обслуговуванні, діяльність яких проходить у сфері надання медичної допомоги.

Розділ “Професіонали” поділяється за напрямами підготовки спеціалістів: професіонали в галузі лікувальної справи (в тому числі педіатричного профілю), стоматології, фармації, медико-профілактичної справи та інші професіонали в галузі медицини. До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника кваліфікації за дипломом про повну вищу освіту, яка відповідає рівню спеціаліста або магістра.

До розділу “Фахівці” належать професії, які потребують від працівника кваліфікації за дипломом про вищу освіту, яка відповідає рівню молодшого спеціаліста, бакалавра або спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування або інтернатуру).

До розділів “Технічні службовці” та “Робітники” належать професії, що вимагають від працівника повної або базової загальної середньої освіти та професійної підготовки на робочому місці.

Кваліфікаційні характеристики розміщені в абетковому порядку.

Вони складаються з таких розділів: “Завдання та обов’язки”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги”.

Розділ “Завдання та обов’язки” подає опис основних завдань та обов’язків, властивих для даної професії. Конкретний зміст, обсяг і порядок їх виконання на кожному робочому місці встановлюються безпосередньо в лікувально-профілактичних закладах посадовими (робочими) інструкціями, контрактами чи іншими документами.

Розділ “Повинен знати” визначає обсяг необхідних знань професійного характеру залежно від професійних завдань та обов’язків.

У розділі “Кваліфікаційні вимоги” визначено освітньо-кваліфікаційний рівень працівника, напрям і спеціальність підготовки, підвищення кваліфікації, стаж роботи.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій призначається для вирішення питань раціонального розподілу праці та правильного використання персоналу згідно з фахом і кваліфікацією; визначення завдань, обов’язків і відповідальності працівників галузі.

При зарахуванні на посади лікарів, провізорів, середнього медичного і фармацевтичного персоналу слід ураховувати положення чинних нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо Переліку вищих медичних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю.

Кваліфікаційні характеристики

Керівники

  • 1.1. Начальник Головного управління, управління
  •      (самостійного відділу, служби) охорони здоров'я

         місцевої державної адміністрації

 

           Завдання та обов'язки

 

Здійснює керівництво діяльністю головного управління, управління (самостійного відділу, служби) в галузі охорони здоров’я відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я. Забезпечує ефективне виконання покладених на головне управління, управління (самостійний відділ, службу) завдань щодо реалізації державної політики у підвідомчій галузі управління. Організовує лікувально-профілактичну санітарно-епідеміологічну, фармацевтичну, фінансово-економічну, кадрову та адміністративно-господарську діяльність мережі закладів охорони здоров’я. Визначає ступінь відповідальності заступників начальника головного управління, управління, керівників підрозділів у складі головного управління, управління (самостійного відділу, служби). Готує пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників підвідомчих установ, підприємств, організацій згідно з чинним законодавством. Організовує розроблення проектів законодавчих і нормативних актів, державних програм у межах своєї компетенції. Здійснює аналіз стану і тенденції розвитку галузі охорони здоров’я, ходу виконання державних програм, діяльності головного управління (самостійного відділу, служби) та приймає відповідні рішення щодо усунення недоліків і закріплення позитивних тенденцій, видає відповідні директивні документи з цього питання. Вживає заходів щодо вдосконалення співпраці головного управління, управління (самостійного відділу, служби) з іншими структурними підрозділами місцевої державної адміністрації, представницькими органами місцевого самоврядування, державного нагляду і контролю, та забезпечує взаємодію мережі закладів охорони здоров’я. Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Сприяє створенню належних виробничих умов, забезпечує контроль за станом трудової та виконавчої дисципліни, додержанням співробітниками правил охорони праці та протипожежного захисту. Забезпечує захист державних таємниць у відповідності з чинним законодавством.

Повинен знати: Конституцію України ; акти законодавства, нормативні документи, що стосуються державної служби та місцевого органу виконавчої влади; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що регулюють розвиток галузі охорони здоров’я; основи медичного і трудового права; концепцію розвитку охорони здоров’я населення України; основи міжнародного та європейського законодавства з питань охорони здоров’я; практику застосування законодавства у межах своєї компетенції; основи державного управління; практику застосування чинного законодавства; основи організації роботи та технологію процесу управління; економічні основи управління охороною здоров’я, демографічну ситуацію в регіоні; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі охорони здоров’я; технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; сучасні засоби комунікацій та зв’язку.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”. Вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація управління охороною здоров’я”. Стаж роботи за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація і управління охороною здоров’я” для начальника головного управління, управління — не менше 10 років; для начальника самостійного відділу, служби зазначений стаж — відповідно не менше 8 та 6 років. Стажування в органах управління вищого рівня.

  • 1.2. Заступник начальника Головного управління,
  •     управління (самостійного відділу, служби) охорони

здоров’я місцевої державної адміністрації

Завдання та обов’язки. Здійснює керівництво діяльністю головного управління, управління (самостійного відділу, служби) в галузі охорони здоров’я у порядку делегованих йому начальником головного управління, управління (самостійного відділу, служби) повноважень та в разі відсутності керівника за його дорученням виконує його обов’язки. Забезпечує ефективне виконання закріплених за ним напрямів діяльності головного управління, управління (самостійного відділу, служби) щодо реалізації державної політики в сфері охорони здоров’я у межах делегованих йому повноважень і компетенції: визначає ступінь відповідальності керівників у складі головного управління, управління (самостійного відділу, служби); організовує розробку проектів законодавчих і нормативних актів програм, що належать до компетенції головного управління, управління (самостійного відділу, служби); контролює виконання законодавчих та нормативних актів, розпоряджень (наказів) керівників Міністерства охорони здоров’я України; здійснює аналіз стану та тенденції розвитку охорони здоров’я, ходу виконання державних програм головного управління, управління (самостійного відділу, служби) та приймає відповідні рішення щодо усунення недоліків і закріплення позитивних тенденцій; планує, регулює та контролює ефективну взаємодію головного управління, управління (самостійного відділу, служби) з іншими структурними підрозділами органів державної влади, громадськими об’єднаннями та науковими організаціями при розв’язанні питань, що стосуються діяльності головного управління, управління (самостійного відділу, служби); організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації; забезпечує захист державної таємниці у напрямах діяльності головного управління, управління (самостійного відділу, служби).

Повинен знати: Конституцію України ; акти законодавства, нормативні документи, що стосуються державної служби та місцевого органу виконавчої влади; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що регулюють розвиток галузі охорони здоров’я; основи медичного і трудового права; концепцію розвитку охорони здоров’я населення України; основи міжнародного та європейського законодавства з питань охорони здоров’я; практику застосування законодавства у межах своєї компетенції; основи державного управління; практику застосування чинного законодавства; основи організації роботи та технологію процесу управління; економічні основи управління охороною здоров’я, демографічну ситуацію в регіоні; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі охорони здоров’я; технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; сучасні засоби комунікацій та зв’язку.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”. Вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація управління охороною здоров’я”. Стаж роботи за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація і управління охороною здоров’я” для заступника начальника головного управління, управління — не менше 8 років; для заступника начальника самостійного відділу, служби зазначений стаж — відповідно не менше 7 та 5 років. Стажування в органах управління вищого рівня.

  • 1.3. Головний лікар обласної,
  • центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень

Завдання та обов’язки. Здійснює керівництво лікувально-профілактичним закладом відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я. Організовує лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу. Співпрацює з органами управління, місцевою владою, суміжними медичними закладами та забезпечує взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу. Забезпечує надання якісної медичної та фармацевтичної допомоги населенню. Впроваджує сучасні методи діагностики і лікування, лікувально-оздоровчого режиму, раціонального харчування. Регулює використання ліжкового фонду. Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання. Організовує проведення науково-практичних конференцій медичних працівників закладу з актуальних питань охорони здоров’я.

Повинен знати: Конституцію України ; акти законодавства, нормативні документи, що стосуються державної служби та місцевого органу виконавчої влади; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що регулюють розвиток галузі охорони здоров’я; основи медичного і трудового права; концепцію розвитку охорони здоров’я населення України; основи міжнародного та європейського законодавства з питань охорони здоров’я; практику застосування законодавства у межах своєї компетенції; основи державного управління; практику застосування чинного законодавства; основи організації роботи та технологію процесу управління; економічні основи управління охороною здоров’я, демографічну ситуацію в регіоні; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі охорони здоров’я; технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; сучасні засоби комунікацій та зв’язку.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”. Вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю та за фахом “Організація управління охороною здоров’я”. Стаж роботи за лікарською спеціальністю для головного лікаря обласної лікарні — не менше 10 років, та за фахом “Організація управління охороною здоров’я" — не менше 8 років; для головного лікаря центральної міської та центральної районної лікарень — відповідно не менше 7 та 5 років. Стажування в органах управління вищого рівня.

  • 1.4. Заступник головного лікаря обласної,
  • центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень

Завдання та обов’язки. Здійснює керівництво лікувально-профілактичним закладом у порядку делегованих йому головним лікарем повноважень та в разі відсутності керівника за його дорученням виконує його обов’язки. Забезпечує ефективне виконання закріплених за ним напрямів діяльності закладу. У межах делегованих йому повноважень і компетенції: контролює виконання нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я; забезпечує надання якісної медичної та фармацевтичної допомоги населенню; впроваджує сучасні методи діагностики і лікування, лікувально-оздоровчого режиму; створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту, планує, регулює та контролює співпрацю з органами управління, суміжними медичними закладами та забезпечує взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу; організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації.

Повинен знати: Конституцію України ; акти законодавства, нормативні документи, що стосуються державної служби та місцевого органу виконавчої влади; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що регулюють розвиток галузі охорони здоров’я; основи медичного і трудового права; концепцію розвитку охорони здоров’я населення України; основи міжнародного та європейського законодавства з питань охорони здоров’я; практику застосування законодавства у межах своєї компетенції; основи державного управління; практику застосування чинного законодавства; основи організації роботи та технологію процесу управління; економічні основи управління охороною здоров’я, демографічну ситуацію в регіоні; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі охорони здоров’я; технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; сучасні засоби комунікацій та зв’язку.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”. Вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю, та перша кваліфікаційна категорія за фахом “Організація управління охороною здоров’я”. Стаж роботи за лікарською спеціальністю для заступника головного лікаря обласної лікарні — не менше 8 років, та за фахом “Організація управління охороною здоров’я" — не менше 6 років; для заступника головного лікаря центральної міської та центральної районної лікарень — відповідно не менше 7 та 3 років. Стажування в органах управління вищого рівня.

(Пункт 1 Розділу “Керівники” із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я N 131-О від 18.06.2003)

  • 2. Головний державний санітарний лікар
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Забезпечує організацію санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідній адміністративній території згідно з чинним законодавством України, що визначає діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я.

Організовує роботу щодо вивчення та оцінки санітарно-епідеміологічної ситуації, визначення факторів несприятливого впливу на здоров’я людини, навколишнє середовище та вживає заходів щодо їх усунення. Здійснює контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних заходів, за додержанням чинних санітарних правил і норм підприємствами, організаціями, установами та громадянами. Співпрацює з органами державної виконавчої влади, організаціями з питань забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Розслідує причини і умови виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних уражень і подає матеріали з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності. Визначає необхідність профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень. Застосовує передбачені Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства. Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; організацію державної санітарно-епідеміологічної служби, порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні; основи права в медицині, трудове законодавство; директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів; соціально-демографічну характеристику регіону та показники стану здоров’я населення; основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології; суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя; організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статистичної інформації; потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медико-профілактичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА заступника головного державного санітарного лікаря

Завдання та обов’язки: забезпечує організацію державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідній адміністративній території згідно з вимогами чинного санітарного законодавства і в порядку делегованих йому головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території повноважень та в разі його доручення виконує його обов’язки.

Організовує роботу щодо вивчення та оцінки санітарно-епідемічної ситуації, визначення факторів несприятливого впливу на здоров’я людини, навколишнє середовище та вживає заходів щодо їх усунення. Здійснює контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних заходів, за додержанням вимог санітарного законодавства підприємствами, організаціями, установами та громадянами. Співпрацює з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Розслідує причини і умови виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних уражень і подає матеріали з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності. Визначає необхідність профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень. Застосовує передбачені Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства. Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає у межах компетенції відповідні директивні документи з цього питання.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров’я, санітарне законодавство та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; організацію державної санітарно-епідеміологічної служби, порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні; основи права в медицині, трудове законодавство; директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів; соціально-демографічну характеристику регіону та показники стану здоров’я населення; основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології; суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя; організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я; документи, що визначають категорійність, структуру, штатний розклад закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статистичної інформації; потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини; передові інформаційні та Інтернет технології, сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медико-профілактичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

(Розділ “Керівники” доповнено пунктом згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я N 277 від 25.05.2007)

  • 3. Головна медична сестра
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я.

Здійснює управлінську та представницьку діяльність. Бере участь в організації лікувально-профілактичної та адміністративно-господарської діяльності закладу. Організовує роботу з добору і розстановки середнього та молодшого медичного персоналу. Забезпечує високу якість надання медичної допомоги шляхом раціональної організації праці середнього і молодшого медичного персоналу закладу. Керує роботою підлеглого персоналу щодо виконання призначень лікарів, правил прийому і виписки хворих, догляду за пацієнтами. Розробляє і впроваджує заходи щодо підвищення кваліфікації середніх медичних працівників, а також спеціальної підготовки на робочих місцях молодших медичних сестер. Контролює своєчасне проходження атестації середніми медичними працівниками. Несе відповідальність за облік, розподіл, витрати і зберігання матеріалів і медикаментів, в тому числі отруйних і наркотичних лікарських засобів. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи середнього медичного персоналу закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання. Контролює дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму закладу. Дотримується правил медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИННА ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство; директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статистичної інформації; потреби в медикаментах; права, обов’язки та відповідальність головної медичної сестри; принципи проведення протиепідемічних заходів; порядок складання раціональних графіків роботи і правильної розстановки середнього і молодшого медичного персоналу; правила безпеки під час роботи з медичним інструментарієм та обладнанням.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Сестринська справа”. Підвищення кваліфікації (цикли удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

  • 4. Завідувач аптеки (аптечного закладу)
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво аптекою (аптечним закладом) відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію фармацевтичної служби.

Організовує ефективну діяльність аптечного закладу (аптеки, аптечного магазину тощо). Визначає організаційну та управлінську структуру, завдання і функції фармацевтичного закладу та його структурних підрозділів. Організовує та контролює забезпечення населення, лікувально-профілактичних закладів та інших оптових покупців лікарськими засобами, товарами медичного призначення. Проводить маркетингові дослідження. Створює необхідні умови для зберігання медикаментів, інших медичних виробів відповідно до їх властивостей і вимог Державної фармакопеї. Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, організовує своєчасне проходження медичного огляду працівниками аптеки (аптечного закладу), забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію ефективної діяльності аптечних закладів; організацію процесу виготовлення і контролю якості ліків, відпуску виготовлених лікарських форм і готових лікарських засобів, зберігання лікарських засобів і товарів медичного призначення; основні принципи ціноутворення на медикаменти, формування ринку фармацевтичних товарів, визначення попиту та потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення з урахуванням кон’юнктури фармацевтичного ринку; міжнародні правила здійснення експортно-імпортних операцій; основи бухгалтерського обліку і звітності; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації; організацію матеріальної відповідальності членів колективу залежно від структури закладу; методи фармацевтичного обстеження (інспектування) аптечних закладів; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення; організацію фармацевтичної інформації.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Фармація”, спеціальністю “Фармація”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Провізор загального профілю” з наступною спеціалізацією за фахом “Провізор-організатор”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

  • 5. Завідувач бази аптечної
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво аптечною базою відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію фармацевтичної служби.

Організовує ефективну діяльність закладу. Створює необхідні умови для зберігання медикаментів, інших медичних виробів відповідно до їх властивостей і вимог Державної фармакопеї. Забезпечує лікарськими засобами та іншими товарами медичного призначення аптечні заклади, лікувально-профілактичні установи, інших оптових покупців. Проводить експортно-імпортні операції за міжнародними правилами торгівлі медичними товарами. Організовує роботу з добору, розстановки і використання фармацевтичних кадрів, своєчасне проходження медичного огляду працівниками бази, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці складських робіт та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію ефективної діяльності аптечних закладів; організацію процесу зберігання лікарських засобів і товарів медичного призначення; основні принципи ціноутворення на медикаменти, формування ринку фармацевтичних товарів, визначення попиту та потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення з урахуванням кон’юнктури фармацевтичного ринку; міжнародні правила здійснення експортно-імпортних операцій; основи бухгалтерського обліку і звітності; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації; організацію матеріальної відповідальності членів колективу залежно від структури закладу; методи фармацевтичного обстеження (інспектування) аптечних закладів; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення; організацію фармацевтичної інформації.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Фармація”, спеціальністю “Фармація”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Провізор загального профілю” з наступною спеціалізацією за фахом “Провізор-організатор”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

  • 6. Завідувач відділу (аптеки, бази)
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво відділом аптеки (аптечної бази) відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію фармацевтичної служби.

Організовує роботу відділу по забезпеченню населення та оптових покупців лікарськими засобами і медичними товарами, що підлягають відпуску з структурного підрозділу. Контролює наявність у відділі необхідного асортименту фармацевтичних товарів і медичних виробів згідно із затвердженими нормативами. Створює необхідні умови для зберігання медикаментів, інших медичних виробів відповідно до їх властивостей і вимог Державної фармакопеї. Впроваджує облік надходження і збуту товарно-матеріальних цінностей і коштів. Аналізує показники роботи відділу, вживає заходів щодо їх оптимізації. Організовує робочі місця та впроваджує їх автоматизацію. Розробляє та впроваджує заходи з охорони праці і протипожежного захисту, дотримання правил особистої та виробничої гігієни. Дотримується принципів медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

У випадках, коли в установчому порядку замість посади завідувача відділу — провізора введено посаду завідувача відділу — фармацевта, повністю діє дане положення.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів та установ охорони здоров’я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію роботи відділу по забезпеченню населення та аптечних і лікувально-профілактичних установ, інших оптових покупців лікарськими засобами і товарами медичного призначення; технологію індивідуального та дрібносерійного виготовлення ліків, оцінку їх якості та правила зберігання; особливості прийому, зберігання і відпуску отрути, наркотичних речовин, психотропних препаратів, прекурсорів та інших лікарських засобів, що підлягають нагляду Комітету по контролю за наркотиками МОЗ України; порядок обліку руху основних і оборотних засобів, основи бухгалтерського обліку і звітності; контроль процесів управління основними ланками фармацевтичних закладів; організацію виконання договірних обов’язків; методи визначення попиту і розрахунку потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення; порядок проведення повного і цільового фармацевтичного обстеження; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Фармація”, спеціальністю “Фармація”. Проходження інтернатури за фахом “Провізор загального профілю”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

  • 7. Завідувач кухні (молочної)
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво установою відповідно до чинного законодавства України про охорону здоров’я. Раціонально використовує трудові, фінансові та матеріальні ресурси. Забезпечує додержання санітарних норм і правил експлуатації обладнання, виконання вимог санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму, своєчасне постачання виробництва високоякісними продуктами в необхідному асортименті.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: основи законодавства про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і установ охорони здоров’я; питання організації харчування здорових та хворих дітей; основи технології виготовлення страв для здорових та хворих дітей залежно від віку; основи санітарно-гігієнічних вимог до виробництва.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Акушерська справа” або “Сестринська справа”. Стаж роботи в установах охорони здоров’я за фахом не менше 3 років.

  • 8. Завідувач лабораторії (контрольно-аналітичної)
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво контрольно-аналітичної лабораторії відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію фармацевтичної служби.

Забезпечує роботу по контролю за якістю ліків, виготовлених в аптеках, лікарських засобів, що надходять з аптечної бази (складу), оптових фірм та фармацевтичних закладів. Організовує і контролює роботу підвідомчих контрольно-аналітичних лабораторій, кабінетів, столів, аптечних складів. Організовує роботу з добору, розстановки і використання фармацевтичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію ефективної діяльності контрольно-аналітичної лабораторії; організацію процесу виготовлення і контролю якості ліків, зберігання лікарських засобів і товарів медичного призначення; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Фармація”, спеціальністю “Фармація”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Провізор загального профілю”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

  • 9. Начальник (завідувач)
  • лікувально-профілактичного закладу

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво лікувально-профілактичним закладом відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я.

Організовує лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу, взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу. Забезпечує надання якісної медичної та фармацевтичної допомоги населенню. Впроваджує сучасні методи діагностики і лікування, лікувально-оздоровчого режиму, раціонального харчування. Регулює використання ліжкового фонду. Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання. Організовує проведення науково-практичних конференцій медичних працівників закладу з актуальних питань охорони здоров’я. ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство; директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів; показники стану здоров’я населення; основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології; організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статистичної інформації; потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

  • 10. Начальник (завідувач)
  • структурного підрозділу медичного закладу

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Здійснює керівництво структурним підрозділом медичного закладу відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я.

Організовує лікувально-профілактичну та адміністративно-господарську діяльність підрозділу, співпрацює з іншими підрозділами закладу. Забезпечує надання якісної медичної допомоги населенню. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності. Впроваджує сучасні методи лікувально-оздоровчого режиму, раціонального харчування. Забезпечує своєчасне отримання та зберігання лікарських засобів, медичного оснащення, засобів догляду за хворими. Раціонально використовує ліжковий фонд, медичну техніку і оснащення підрозділу. Здійснює заходи щодо забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов функціонування підрозділу. Надає консультативну медичну допомогу персоналу структурного підрозділу. Здійснює контроль за правильним веденням медичної документації, готує та подає керівникові лікувально-профілактичного закладу річні звіти. Контролює своєчасне підвищення кваліфікації працівниками підрозділу. Розробляє та затверджує графік роботи співробітників структурного підрозділу, здійснює належну розстановку, використання медичних кадрів і організовує їх працю. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи підрозділу, вживає заходів щодо їх оптимізації. Організовує проведення науково-практичних конференцій медичних працівників підрозділу з актуальних питань охорони здоров’я. Несе відповідальність за стан роботи підрозділу та рівень медичного обслуговування хворих.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство; директивні документи, що визначають завдання та функції підрозділу медичного закладу; показники стану здоров’я населення; основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології; основи медико-біологічних і клінічних наук; сучасну класифікацію хвороб; сучасні методи обстеження, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих; методи надання швидкої та невідкладної лікарської допомоги; організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад підрозділу та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статистичної інформації; потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.

Професіонали

Професіонали в галузі лікувальної справи

            (крім стоматології)

 

  • 1. Лікар
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають організацію медичної допомоги населенню та діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Планує роботу та аналізує її результати. Вирішує питання тимчасової або постійної непрацездатності пацієнтів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: основи чинного законодавства про охорону здоров’я та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря; основи медико-біологічних і клінічних наук; сучасну класифікацію хвороб; сучасні методи обстеження, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих; методи надання швидкої та невідкладної лікарської допомоги, правила безпеки під час застосування діагностичної та лікувальної апаратури; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом і методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 2. Лікар з авіаційної медицини
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію надання медичної допомоги авіаційному персоналу цивільної авіації та військових формувань України.

Здійснює медичне забезпечення професійної діяльності авіаційного персоналу на всіх етапах виконання польотів і медичного контролю у міжпольотний період. Контролює виконання рекомендацій лікарсько-льотних сертифікаційних комісій. Готує льотний склад до медичної сертифікації. Надає кваліфіковану амбулаторну допомогу, забезпечує екстрену і планову госпіталізацію хворих, направляє їх на консультації до спеціалістів та на позачергову медичну сертифікацію. Проводить плановий медичний огляд льотного складу, диспансерний нагляд, профілактичні щеплення. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Бере участь у тренуванні на тренажерах авіаційних спеціалістів, у навчанні авіаційного персоналу щодо використання спецспорядження та засобів захисту, експлуатації киснево-дихальної апаратури, у роботі комісій по відбору авіаційного персоналу для навчання на новій авіаційній техніці і роботи в нових екстремальних умовах, у розборі польотів, визначенні передумов льотних пригод і помилкових дій авіаційного персоналу, які пов’язані зі станом здоров’я; у проведенні судово-медичної експертизи. Надає рекомендації з раціонального використання авіаційного персоналу, виконання різних за характером і складністю польотних завдань, режиму праці, льотного навантаження, відпочинку. Не допускає до польотів за станом здоров’я членів льотного екіпажу. Аналізує захворюваність та травматизм льотного складу, виробляє рекомендації щодо їх профілактики. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед льотного персоналу. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують організацію медичної допомоги авіаційному персоналу; основи права в медицині; права, обов’язки і відповідальність авіаційного лікаря; основи медико-біологічних та клінічних наук, сучасні методи обстеження, авіаційну медицину, авіаційну психологію, фізіологію; санітарно-гігієнічні умови льотної діяльності; режим праці, умови харчування та відпочинку льотного складу; основи застосування та вплив на організм людини тренажерів, спеціального спорядження та засобів захисту при польотах; основи експлуатації та результати застосування киснево-дихальної апаратури; методи санітарно-освітньої роботи та пропаганди здорового способу життя; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар з авіаційної медицини вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Авіаційної та космічної медицини”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар з авіаційної медицини I кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Авіаційної та космічної медицини”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар з авіаційної медицини II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Авіаційної та космічної медицини”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар з авіаційної медицини: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Авіаційної та космічної медицини”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 3. Лікар-акушер-гінеколог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.

Здійснює діагностику вагітності, спостереження за вагітними, рододопомогу, раннє виявлення ускладнень вагітності і пологів, лікування та нагляд за породіллям; організовує та проводить диспансеризацію гінекологічних хворих. Застосовує сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації в межах своєї спеціальності; володіє всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань, включаючи екстирпацію матки, перев’язку підчеревних артерій, мікрохірургічні і пластичні операції. Надає швидку і невідкладну медичну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома. Здійснює експертизу працездатності. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Сприяє правовому захисту жінок відповідно до чинного законодавства. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення, в проведенні масових профілактичних оглядів. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги; права, обов’язки та відповідальність лікаря-акушера-гінеколога; показники діяльності акушерсько-гінекологічних закладів та відділень; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; сучасну класифікацію гінекологічних захворювань; топографічну анатомію, нормальну і патологічну фізіологію організму жінки; фізіологію та патологію вагітності, пологів і післяпологового періоду; основи кровотворення та гемостазу, водно-електролітного обміну і кислотно-основної рівноваги крові, імунології та фармакології; загальні і спеціальні методи обстеження, які застосовуються в акушерстві і гінекології; сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації акушерсько-гінекологічних захворювань, запобігання небажаної вагітності; сучасні методи проведення пологів; профілактику невиношування і переношування вагітності, реанімацію, інтенсивну терапію новонароджених; сучасні методики виконання акушерських та ургентних гінекологічних операцій і маніпуляцій, а також реанімації; принципи доопераційної підготовки хворих і післяопераційного спостереження за ними; виявлення, спостереження, лікування ускладнень вагітності та післяпологову реабілітацію; правила асептики та антисептики; основи фармакотерапевтичних методів, що застосовуються в акушерстві і гінекології; основи профілактики і своєчасної діагностики злоякісних новоутворень; клініку, причини виникнення, діагностику, методи лікування інфекційних захворювань та “гострого живота” в гінекології, синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), венеричних захворювань; питання сексопатології; основи ендокринології, урології, хірургії, онкогінекології; основні методи фізіотерапії та лікувальної фізкультури, що застосовуються в акушерстві і гінекології; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу зі спеціальності та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Акушерство і гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-акушер-гінеколог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Акушерство і гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-акушер-гінеколог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Акушерство і гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-акушер-гінеколог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Акушерство і гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 4. Лікар-алерголог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію алергологічної допомоги населенню.

Збирає алергологічний анамнез, визначає обсяг загальних та спеціальних обстежень, алергічних проб; застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих алергологічного профілю. Надає швидку та невідкладну медичну допомогу; консультує хворих за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома. Застосовує лікувальне та дієтичне харчування. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Здійснює експертизу працездатності, бере участь в роботі лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію алергологічної допомоги; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-алерголога; основи клінічної імунології та алергології; алергени, їх властивості, способи поширення та стандартизацію; профілактику, клініку, діагностику, диференційну діагностику алергічних захворювань та псевдоалергічних реакцій; сучасну класифікацію алергічних захворювань; специфічну імунотерапію та принципи неспецифічної терапії; методи дослідження в алергології; питання втрати працездатності; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; організацію диспансеризації; правила оформлення медичної документації; сучасні методи діагностики та лікування, що застосовують в суміжних галузях; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-алерголог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Алергології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-алерголог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Алергології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-алерголог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Алергології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-алерголог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Алергології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 5. Лікар-алерголог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію алергологічної допомоги.

Збирає алергологічний анамнез, визначає обсяг загальних та спеціальних обстежень, алергічних проб; застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих дітей алергологічного профілю; надає швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Консультує хворих за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома. Здійснює експертизу працездатності хворої дитини. Застосовує лікувальне та дієтичне харчування. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; права, обов’язки та відповідальність лікаря-алерголога дитячого; анатомію і фізіологію дитячого організму; організацію алергологічної допомоги дітям, в тому числі невідкладної; основи клінічної імунології та алергології; алергени, їх властивості, способи поширення та стандартизацію; профілактику, клініку, діагностику, диференційну діагностику алергічних захворювань та псевдоалергічних реакцій; сучасну класифікацію алергічних захворювань; специфічну імунотерапію та принципи неспецифічної терапії; методи дослідження в алергології; оцінку імунологічних тестів I та II рівнів; організацію диспансеризації; роботу лікарсько-консультативної комісії; правила оформлення медичної документації; сучасні методи діагностики та лікування, що застосовують в суміжних галузях; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-алерголог дитячий вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” та наступною спеціалізацією з “Дитячої алергології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення/стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-алерголог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої алергології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-алерголог дитячий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої алергології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-алерголог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої алергології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 6. Лікар-анестезіолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, юридичне право в анестезіології.

Обґрунтовує вибір виду анестезії; аналізує результати лабораторних, функціональних і спеціальних методів дослідження; здійснює кваліфіковане анестезіологічне забезпечення; проводить масковий, внутрішньовенний, ендотрахеальний наркоз при термінових і планових операціях на органах черевної порожнини, малого тазу, в акушерській і ортопедо-травматологічній практиці; проводить адекватну корекцію водно-електролітного, кислотно-основного і білкового стану; налагоджує кардіомоніторний нагляд за хворими. Володіє методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, електричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії і реанімації при невідкладних станах. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь у поширенні медичних знань. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-анестезіолога; організацію та показники роботи анестезіолого-реанімаційних відділень, служби швидкої та невідкладної допомоги; топографічну анатомію; нормальну та патологічну фізіологію органів і систем людини; основи водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, білкового стану, гемостазу, методи їх корекції; загальну фармакологію; етіологію, патогенез, клініку і методи лікування внутрішніх, інфекційних, нервових і хірургічних хвороб; механізм розвитку серцевої, судинної, дихальної, ниркової та печінкової недостатності; аналіз результатів лабораторних, функціональних і спеціальних методів дослідження; класифікацію видів наркозу; клінічний перебіг провідникової і загальної анестезії; клінічні і фармакологічні засоби, що застосовуються при проведенні знеболювання, інтенсивної терапії і реанімації; будову наркозо-дихальної і моніторної апаратури, організацію кардіомоніторного нагляду за хворим; методики проведення спеціальних діагностичних досліджень, анестезії, інтенсивної терапії та реанімації при різних патологіях і невідкладних станах; правила безпеки і гігієну роботи в операційній, правила асептики і антисептики; форми і методи санітарно-освітньої роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-анестезіолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-анестезіолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-анестезіолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-анестезіолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр)

за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 7. Лікар-анестезіолог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та установ охорони здоров’я, організацію анестезіологічної служби, юридичне право в анестезіології.

Одержує анамнестичну інформацію про захворювання, визначає необхідність проведення лабораторних, рентгенологічних та функціональних методів обстеження. Забезпечує кваліфіковане проведення анестезії, інтенсивної терапії та реанімації хворих дітей; здійснює невідкладні заходи з інтенсивної терапії дітей, що знаходяться в критичному стані. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, організовує і проводить консультації хворих дітей. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь у поширенні медичних знань серед батьків і дітей. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність установ управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-анестезіолога дитячого; організацію і показники роботи відділень анестезіології та інтенсивної терапії в дитячих лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів і систем дитини; основи водно-електролітного балансу, кислотно-основної рівноваги крові у віковому аспекті; лабораторні, функціональні і спеціальні методи дослідження хворої дитини; класифікацію видів наркозу, обґрунтування вибору виду анестезії; фармакологічні засоби, що застосовуються при проведенні знеболювання, інтенсивної терапії і реанімації; механізм проникнення медикаментів через плацентарний бар’єр; будову і принцип дії наркозо-дихальної і моніторної апаратури, організацію кардіомоніторного нагляду за хворою дитиною; сучасні методи загальної, місцевої та регіональної анестезії; особливості анестезіологічної допомоги в амбулаторних умовах та при масовому надходженні потерпілих; клінічні та інструментальні методи контролю за станом хворих та корекцію порушень, що виникають під час загальної анестезії; методи реанімації і інтенсивної терапії при гострій асфіксії та задусі у новонароджених і недоношених дітей; діагностику і корекцію гіповолемії; діагностику і інтенсивну терапію дітей, що перебувають у критичному стані, виникнення якого зумовлене тяжкими захворюваннями, отруєннями, травмами, опіковою хворобою, оперативними втручаннями; правила асептики і антисептики; форми і методи санітарно-освітньої роботи серед населення; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-анестезіолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-анестезіолог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-анестезіолог дитячий II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-анестезіолог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча анестезіологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 8. Лікар-гастроентеролог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію гастроентерологічної допомоги.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим на захворювання органів травлення (крім інфекційних та онкологічних), а також швидку та невідкладну допомогу. Застосовує сучасні методи дослідження, діагностики та лікування. Організовує і проводить диспансеризацію населення відповідно до встановленого переліку нозологічних форм. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інфекційного, онкологічного, хірургічного профілю, з іншими службами та організаціями; проводить консультації хворих. Здійснює експертизу тимчасової та стійкої непрацездатності, бере участь в роботі лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій. Забезпечує проведення протиепідемічних заходів в разі виявлення інфекційних захворювань з ураженням шлунково-кишкового тракту. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-гастроентеролога; організацію терапевтичної та гастроентерологічної, швидкої та невідкладної допомоги; нормальну та патологічну анатомію і фізіологію органів і систем людини; основи водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги крові, гемостазу; основи дієтотерапії; діагностику, диференційну діагностику, клініку, методи лікування, реабілітацію, диспансеризацію та експертизу непрацездатності при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту; основи фармакотерапії та фітотерапії; дію мінеральних вод; методи фізіотерапії та лікувальної фізкультури; показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування; першу та невідкладну допомогу при захворюваннях шлунково-кишкового тракту; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження, що застосовуються в гастроентерології; сучасну класифікацію хвороб шлунково-кишкового тракту; клініку і діагностику інфекційних захворювань та “гострого живота"; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-гастроентеролог вищої кваліфікаційної категорії: повна, вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гастроентерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-гастроентеролог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гастроентерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-гастроентеролог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гастроентерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-гастроентеролог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гастроентерології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 9. Лікар-гастроентеролог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію гастроентерологічної допомоги дітям.

Надає спеціалізовану медичну допомогу дітям, хворим на захворювання органів травлення (крім інфекційних та онкологічних), а також швидку та невідкладну допомогу. Застосовує сучасні методи дослідження, діагностики та лікування. Організовує і проводить диспансеризацію дітей відповідно до встановленого переліку нозологічних форм. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інфекційного, онкологічного, хірургічного профілів, проводить консультації хворих. Бере участь в проведенні протиепідемічних заходів в разі виявлення інфекційних хворих дітей з ураженням шлунково-кишкового тракту. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-гастроентеролога дитячого; організацію педіатричної та гастроентерологічної, швидкої та невідкладної допомоги; побудову органів та систем шлунково-кишкового тракту; нормальну та патологічну анатомію і фізіологію органів та систем людини; основи водно-електролітного та мінерального обміну, кислотно-основної рівноваги, показники гомеостазу в нормі та патології; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; діагностику, диференційну діагностику, клініку, методи лікування, реабілітацію, диспансеризацію при гастроентерологічних захворюваннях; основи фармакотерапії та фітотерапії; дію мінеральних вод; методи фізіотерапії, лікувальної фізкультури, психотерапії, голкорефлексотерапії; показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування; організацію служби інтенсивної терапії та реанімації в гастроентерологічній клініці; форми та методи санітарно-освітньої роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-гастроентеролог дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гастроентерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-гастроентеролог дитячий I кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гастроентерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-гастроентеролог дитячий II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гастроентерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-гастроентеролог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гастроентерології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 10. Лікар-гематолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію терапевтичної, гематологічної допомоги та служби трансфузіології.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим із захворюваннями системи крові, надає їм швидку і невідкладну допомогу. Застосовує сучасні методи дослідження, діагностики та лікування. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Обґрунтовує клінічний діагноз, схему, план і тактику ведення хворого; визначає необхідні лікарські засоби, доцільність їх застосування, показання для госпіталізації хворих. Організовує диспансеризацію хворих гематологічного профілю. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, проводить консультації хворих. Вирішує питання тимчасової та стійкої непрацездатності, бере участь в роботі лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій. Забезпечує проведення протиепідемічних заходів в разі виникнення осередку інфекції. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Веде лікарську документацію. Бере участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію гематологічної допомоги, основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-гематолога; будову та функції органів кровотворення, розвиток клітин крові; фізіологію кровотворної системи, взаємозв’язок систем організму та рівні їх регулювання; клітинний склад периферійної крові та кісткового мозку; фізіологію і патофізіологію систем еритропоезу, лейкопоезу та гемостазу; механізми імунітету та імунокомпетентної системи, основні антигенні системи; роль генетичних факторів в гематологічній клініці; основи трансфузіології; клініку, профілактику, діагностику, диференційну діагностику, методи лікування, реабілітації гематологічних захворювань; диспансерний нагляд за гематологічними хворими; експертизу непрацездатності; методи інтенсивної терапії і реанімації в гематології; загальні, функціональні і спеціальні методи дослідження в гематології; сучасну класифікацію гематологічних захворювань; методи трансплантації кісткового мозку; методи фармако-, фізіо-, дієто-, клімато-, трансфузійної та детоксикаційної терапії, лікувальну фізкультуру, які застосовуються при лікуванні гематологічних хворих; найважливіші методи діагностики і лікування, що застосовують в суміжних галузях; показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування; правила асептики і антисептики; правила експлуатації гематологічного обладнання, методику роботи з ним; правила обліку цитостатичних і наркотичних засобів; форми і методи санітарно-освітньої роботи серед населення; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом і методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-гематолог вищої кваліфікаційної категорії: повна, вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гематології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-гематолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гематології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-гематолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гематології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-гематолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Гематології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 11. Лікар-гематолог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я і нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію педіатричної та гематологічної допомоги, організацію служби трансфузіології.

Надає спеціалізовану медичну допомогу дітям із захворюваннями системи крові, а також швидку невідкладну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, проводить консультації хворих дітей, в тому числі і вдома, залучає лікарів інших спеціальностей до консультацій хворих гематологічного профілю. Бере участь в проведенні протиепідемічних заходів в разі виникнення осередку інфекції. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь в поширенні медичних знань серед батьків і підлітків. Постійно удосконалює свій професійний рівень, впроваджує в практику сучасні методи дослідження, діагностики та лікування.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію педіатричної і гематологічної допомоги; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-гематолога дитячого; показники роботи спеціалізованої гематологічної допомоги дітям; основи норми і патології органів кровотворної системи, системи еритропоезу і гемостазу у дітей; імунокомпетентну систему і механізми імунітету; основні антигенні системи, роль генетичних факторів в гематологічній клініці; основи трансфузіології; сучасну класифікацію гематологічних захворювань у дітей; клінічну симптоматику і патогенез основних захворювань крові у дітей, їх профілактику, діагностику, диференційну діагностику, лікування, реабілітацію; диспансерний нагляд за гематологічними хворими; профілактику дитячих інфекцій (щеплення) в дитячій гематології; інтенсивну терапію і реанімацію в гематології; методи трансплантації кісткового мозку у дітей; загальні, функціональні і спеціальні методи дослідження в гематології; найважливіші методи діагностики і лікування, що застосовують в суміжних галузях; правила асептики і антисептики; основи фармакотерапії, дієтотерапії, фізіотерапії, кліматотерапії і лікувальної фізкультури; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування хворих дітей; облік цитостатичних і наркотичних засобів; правила експлуатації медичних приладів, апаратів, інструментів та методику роботи з ними; форми і методи санітарно-освітньої роботи серед населення; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом і методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-гематолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гематології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-гематолог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гематології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-гематолог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гематології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-гематолог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої гематології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 12. Лікар-генетик
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медико-генетичної служби в Україні.

Застосовує сучасні методи діагностики, диференційної діагностики, профілактики, лікування спадкових захворювань. Проводить медико-генетичне консультування та диспансеризацію хворих на спадкові захворювання та родин з мультифакторіальною патологією. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Бере участь у проведенні масових скринінгових програм для обстеження новонароджених дітей та вагітних жінок, в створенні комп’ютеризованих реєстрів спадкової патології, у діяльності комісій з усиновлення та встановлення інвалідності з дитинства. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Керує роботою середнього медичного персоналу. Активно пропагує медико-генетичні знання серед лікарів та населення. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медико-генетичної служби; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-генетика; організацію роботи лікарсько-консультативної комісії; етапи про- та ембріогенезу, анатомо-фізіологічні особливості плода та дитини на різних стадіях онтогенезу; основні закономірності та основи спадковості й мінливості; сучасні методи діагностики, диференційної діагностики, лікування, диспансеризації хворих зі спадковою патологією і їх родин; сучасну класифікацію спадкових захворювань; принципи організації різних масових скринінгових програм обстеження населення; створення комп’ютеризованих реєстрів спадкової патології, правила використання діагностичних комп’ютерних програм з уродженої і спадкової патології; основні питання патофізіології, біохімії, імунології, молекулярної біології і генетики; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-генетик вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Генетика медична” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-генетик I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Генетика медична” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-генетик II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Генетика медична” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-генетик: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Генетика медична” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 13. Лікар-геріатр
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ: Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію геріатричної допомоги.

Надає висококваліфіковану лікувально-консультативну, реабілітаційну та профілактичну допомогу хворим і здоровим особам похилого віку. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей — терапевтами, кардіологами, невропатологами, ортопедами. Організовує і проводить консультації хворих. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Дотримується принципів медичної деонтології. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в пропаганді здорового способу життя, систематичних фізичних вправ, загартовування організму, раціонального харчування осіб літнього і старечого віку. Проводить цілеспрямовану роботу серед населення щодо запобігання передчасному старінню. Постійно удосконалює свій професійний рівень, впроваджує сучасні методи лікування.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію геріатричної служби; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-геріатра; показники захворюваності, інвалідності, смертності осіб старших вікових груп і шляхи їх зниження; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів і систем людини; основи водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, гемостазу у віковому аспекті; сучасну класифікацію хвороб; клінічні прояви і патогенез захворювань серцево-судинної системи, порушень мозкового та коронарного кровообігу, опорно-рухового апарату; методи діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та профілактики при різноманітній патології; загальні і спеціальні методи обстеження; основи фармакотерапії, методи фізіотерапії та лікувальної фізкультури; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування; основи раціонального харчування, принципи дієтотерапії; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-геріатр вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Геріатрії”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-геріатр I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Геріатрії”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-геріатр II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Геріатрії”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-геріатр: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Геріатрії”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 14. Лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію акушерсько-гінекологічної служби.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування захворювань гінекологічного профілю і порушень статевого розвитку дітей і підлітків, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома. Планує роботу проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед батьків і підлітків. Постійно удосконалює свій професійний рівень. ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію акушерсько-гінекологічної допомоги; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-гінеколога дитячого та підліткового віку; анатомо-фізіологічні особливості статевого розвитку дівчат; профілактику, клініку, діагностику гінекологічних захворювань; загальні та спеціальні методи обстеження; методи консервативного і хірургічного лікування та реабілітації хворих; сучасну класифікацію гінекологічних хвороб; методи невідкладної медичної допомоги при ювенільних кровотечах, пухлинах, апоплексії яєчників; основи суміжних дисциплін (ендокринології, гематології, генетики тощо); правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча гінекологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 15. Лікар-гінеколог-онколог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію онкологічної та гінекологічної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики та диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих онкогінекологічного профілю; надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей та організовує консультації інших спеціалістів для хворих онкогінекологічного профілю. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере участь у пропаганді медичних та гігієнічних знань, в організації протиракової пропаганди серед населення. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я, нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію онкологічної та гінекологічної допомоги населенню; організацію швидкої та невідкладної медичної допомоги; права, обов’язки та відповідальність лікаря-гінеколога-онколога; нормальну та патологічну анатомію тіла; морфологічну класифікацію передпухлинних процесів та пухлин; механізми канцерогенезу клітини, органа, організму; сучасну класифікацію злоякісних новоутворень; клініку, методи діагностики та лікування передпухлинних станів та пухлин; призначення біопсії в онкології; принципи первинної, вторинної та третинної профілактики злоякісних новоутворень; критерії визначення тимчасової та стійкої непрацездатності в онкології; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; організацію диспансерного спостереження за хворими; принципи роботи з апаратурою, яка застосовується при діагностиці і лікуванні онкологічних захворювань; основи суміжних дисциплін (анестезіологію, фізичні основи променевої терапії, радіологію, рентгенологію, клінічну фармакологію); правила оформлення медичної документації; форми і методи санітарної освіти; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-гінеколог-онколог вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Акушерство і гінекологія” або “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Онкогінекології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-гінеколог-онколог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Акушерство і гінекологія” або “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Онкогінекології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-гінеколог-онколог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Акушерство і гінекологія” або “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Онкогінекології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-гінеколог-онколог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Акушерство і гінекологія” або “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Онкогінекології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 16. Лікар-дерматовенеролог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію дерматовенерологічної допомоги.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих дерматовенерологічного профілю, надає їм швидку і невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Бере участь в організації боротьби з поширенням венеричних та заразних шкірних хвороб, в пропаганді санітарно-гігієнічних знань з профілактики дерматовенерологічних хвороб. Проводить консультації за направленням лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома, а також організовує консультації спеціалістів для хворих дерматовенерологічного профілю. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я, нормативні акти, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію дерматовенерологічної допомоги населенню, в тому числі швидкої і невідкладної; основи права в медицині; нормативні акти щодо організації боротьби з розповсюдженням венеричних та заразних шкірних хвороб; права, обов’язки і відповідальність лікаря-дерматовенеролога; нормальну та патологічну анатомію тіла людини, гістологію та фізіологію шкіри і статевих органів; сучасну класифікацію хвороб дерматовенерологічного профілю; етіологію, патогенез, клініку, профілактику шкірних і венеричних хвороб; сучасні методи обстеження, діагностики, лікування та диспансеризації хворих; організацію співпраці з епідеміологами, з акушерами-гінекологами, урологами; основи суміжних спеціальностей: терапії, неврології, гінекології, урології, імунології, фтизіатрії, інфекційних хвороб, вірусології; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-дерматовенеролог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Дерматовенерологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-дерматовенеролог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Дерматовенерологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-дерматовенеролог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Дерматовенерологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-дерматовенеролог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Дерматовенерологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 17. Лікар-дерматовенеролог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я і нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію дерматовенерологічної допомоги дітям.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих дітей дерматовенерологічного профілю, надає їм швидку і невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома, а також організовує консультації інших спеціалістів для хворих дітей дерматовенерологічного профілю. Бере участь в проведенні протиепідемічних заходів, в пропаганді санітарно-гігієнічних знань з профілактики дерматовенерологічних хвороб у дітей. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу, проводить аналіз її результатів та складає звіти. Веде лікарську документацію. Проводить санітарно-освітню роботу серед батьків та дітей. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію дерматовенерологічної допомоги дітям; основи права в медицині; права, обов’язки і відповідальність лікаря-дерматовенеролога дитячого; показники роботи спеціалізованої дерматовенерологічної допомоги дітям; анатомо-фізіологічні особливості, реактивність дитячого організму, будову і функції шкіри; етіологію, патогенез, клініку шкірних та венеричних хвороб у дітей; сучасну класифікацію хвороб дерматовенерологічного профілю; сучасні методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації хворих дітей дерматовенерологічного профілю; методи клініко-лабораторного обстеження; організацію диспансерного нагляду; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування дітей; суміжні медичні дисципліни (інфекційні хвороби, туберкульоз, алергологію тощо); основи дієтотерапії дітей; форми і методи санітарної освіти серед батьків і дітей; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-дерматовенеролог дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Дерматовенерологія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої дерматовенерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-дерматовенеролог дитячий I кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Дерматовенерологія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої дерматовенерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-дерматовенеролог дитячий II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Дерматовенерологія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої дерматовенерології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-дерматовенеролог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Дерматовенерологія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої дерматовенерології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 18. Лікар-ендокринолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію ендокринологічної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих ендокринологічного профілю, надає швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей. Веде лікарську документацію. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію терапевтичної та ендокринологічної допомоги, в тому числі швидкої та невідкладної; основи нормальної і патологічної анатомії, фізіології ендокринних органів, водно-електролітного обміну; основи фармакології; генетичні та імунологічні основи патології ендокринних органів; клініку, сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації; методи інтенсивної терапії та реанімації в ендокринології; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження в ендокринології; питання тимчасової і стійкої непрацездатності, організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-ендокринолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Ендокринології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-ендокринолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Ендокринології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні і цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-ендокринолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Ендокринології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-ендокринолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр)

за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Ендокринології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 19. Лікар-ендокринолог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію ендокринологічної допомоги дітям.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації в межах своєї спеціальності. Надає швидку та невідкладну медичну допомогу дітям з ендокринними захворюваннями. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я і нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, основи права в медицині; організацію ендокринологічної допомоги дітям, в тому числі швидкої і невідкладної, служби інтенсивної терапії і реанімації в ендокринології; генетичні основи патології в ендокринологічній клініці, основи вчення про реактивність і алергію, імунологічні основи патології; основи водно-електролітного і мінерального обмінів, кислотно-основної рівноваги; клініку, сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації ендокринних захворювань у дітей; організацію диспансеризації; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження в ендокринології; основи фармакотерапії в клініці ендокринних захворювань; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-ендокринолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої ендокринології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-ендокринолог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої ендокринології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-ендокринолог дитячий II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої ендокринології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-ендокринолог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр). за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої ендокринології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 20. Лікар загальної практики — сімейний лікар
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медико-санітарної допомоги.

Здійснює динамічне спостереження за станом здоров’я кожного члена сім’ї з проведенням необхідного обстеження і оздоровлення за індивідуальним планом. Застосовує сучасні методи діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Організовує у разі потреби консультації інших спеціалістів і госпіталізацію пацієнтів. Здійснює нагляд за хворими. Надає невідкладну медичну допомогу на догоспітальному етапі. Виконує загальні види лікарських маніпуляцій. Проводить профілактичну роботу по виявленню ранніх та прихованих форм захворювання і факторів ризику, імунопрофілактику захворювань, експертизу тимчасової втрати працездатності пацієнтів. Організовує медико-соціальну і побутову допомогу одиноким, людям похилого віку, інвалідам та хронічним хворим. Надає консультативну допомогу сім’ям з питань: планування сім’ї, етики, психології, гігієни, соціальних аспектів сімейного життя, виховання дітей, підготовки їх до дитячих дошкільних закладів, шкіл та профорієнтації. Веде активну роботу щодо поширення медичних знань серед населення, пропаганди здорового способу життя, запобігання захворювань. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: основи чинного законодавства про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи соціальної гігієни, організації охорони здоров’я, медичної психології та економіки відповідно до задач управління охороною здоров’я населення свого регіону; основи загальнотеоретичних дисциплін в обсязі, необхідному для вирішення професійних задач; анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дорослих, дітей та осіб старшого віку; особливості розвитку дітей та підлітків; перебіг захворювань залежно від статі та віку; сучасну класифікацію хвороб; сучасні методи профілактики, діагностики та лікування захворювань органів дихання, травлення та системи виділення, ендокринної системи та обміну речовин, шкіри, органів зору, ЛОР-органів, інфекційних, неврологічних та психічних захворювань у дорослих та дітей; основи медичної генетики; питання асептики та антисептики; методи протиепідемічного захисту населення; основи реанімації; клініку, діагностику та принципи лікування невідкладних станів; фармако-, дієто-, фізіо- та курортотерапію; немедикаментозні методи лікування та профілактики; фактори ризику виникнення найбільш поширених захворювань; методи визначення тимчасової і стійкої непрацездатності, організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; основи медичної, професійної, соціальної та сімейної реабілітації; основи медичної інформатики; форми і методи санітарно-освітньої роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну медичну літературу та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар загальної практики — сімейний лікар вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика — сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар загальної практики — сімейний лікар I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика — сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар загальної практики — сімейний лікар II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика — сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 3 роки. Лікар загальної практики — сімейний лікар: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Загальна практика — сімейна медицина” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 21. Лікар-імунолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію імунологічної та алергологічної допомоги.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим з імунозалежною патологією, в тому числі швидку та невідкладну. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації, організовує і проводить диспансеризацію, відповідно до встановленого переліку нозологічних форм. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Здійснює експертизу непрацездатності, бере участь у роботі лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей; організовує і проводить консультації хворих. Бере участь в проведенні протиепідемічних заходів у разі виникнення осередку інфекції. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення з профілактики імунозалежних захворювань. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію імунологічної та алергологічної допомоги; права, обов’язки та відповідальність лікаря-імунолога; показники діяльності імунологічної служби, швидкої і невідкладної допомоги хворим з імунологічною патологією; основи імуногенетики, інфекційної імунології, імуноонкології, нейроімунології, імуноендокринології, трансплантаційної імунології, імунобіотехнології, імуногематології, клінічної імунології та алергології; структуру і функції органів кровотворення, імунної системи, будову і функції окремих імунокомпетентних органів; антигени, їх властивості, різновиди; антитіла, класи і субкласи, їх значення в імунних процесах; вікові особливості функціонування імунної системи; етіологію, патогенез, клініку імунозалежних хвороб, в тому числі синдрому набутого імунодефіциту (СНІД); сучасну класифікацію, епідеміологію імунозалежних хвороб; дію на імунну систему несприятливих екологічних факторів, побічну дію лікувальних засобів; методи оцінки імунної системи за тестами I та II рівня; сучасні методи профілактики, специфічної і диференційної діагностики, імунотерапії, імуномодуляції, нетрадиційної терапії, реабілітації та диспансеризації при імунозалежних захворюваннях; методи діагностики і лікування, прогноз і запобігання імунним конфліктам при пересадках органів і тканин, патологічній вагітності, неплідності; методи дослідження, загальні і спеціальні; основи фармакотерапії, методи детоксикаційної терапії, фізіотерапії, кліматотерапії, лікувальної фізкультури, дієтотерапії, показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; організацію і проведення профілактичних щеплень; невідкладну допомогу при виникненні поствакцинальних ускладнень; методи визначення тимчасової і стійкої непрацездатності, роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-імунолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-імунолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-імунолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-імунолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Імунології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 22. Лікар-імунолог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію імунологічної та алергологічної допомоги.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації. Організовує та проводить диспансеризацію дітей з імунною недостатністю. Надає хворим дітям швидку і невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями-спеціалістами педіатричної, ендокринологічної та інших спеціальностей, проводить консультації хворих дітей. Бере участь у проведенні протиепідемічних заходів в разі виникнення осередку інфекції. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед батьків і дітей. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, основи права в медицині; організацію імунологічної допомоги дітям, в тому числі швидкої та невідкладної; права, обов’язки та відповідальність лікаря-імунолога дитячого; структуру і функції органів кровотворення, імунної системи; будову і функції імунокомпетентних органів дитячого організму; особливості функціонування імунної системи у дітей; антигени, їх властивості, різновиди; антитіла, класи і субкласи, їх значення в імунних процесах; загальні і спеціальні методи імунологічних досліджень; основні правила оцінки та інтерпретації імуно- та алергограми; особливості проведення та календар профілактичних щеплень, можливі поствакцинальні ускладнення і невідкладну допомогу в разі їх виникнення; методи оцінки ефективності імунізації, визначення колективного імунітету; основні клінічні й лабораторні ознаки вродженої та набутої імунної недостатності у дітей та методи її терапії; основи фармакотерапії; методи фізіотерапії, кліматотерапії, лікувальної фізкультури, дієтотерапії, показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; організацію диспансеризації дітей з імунною недостатністю; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-імунолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-імунолог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-імунолог дитячий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-імунолог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої імунології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 23. Лікар-імунолог клінічний
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію імунологічної та алергологічної допомоги.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим з імунозалежною патологією, в тому числі швидку та невідкладну. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Організовує і проводить диспансеризацію, відповідно до встановленого переліку нозологічних форм. Консультує хворих за направленнями лікарів інших спеціальностей. Проводить імунопрофілактику інфекційних захворювань. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію імунологічної служби, швидкої і невідкладної медичної допомоги хворим з імунологічною та алергологічною патологією; права, обов’язки та відповідальність лікаря-імунолога клінічного; показники роботи установ клінічної імунології та алергології; основи клінічної імунології та алергології; антигени і алергени, їх властивості, різновиди; антитіла, їх значення в імунних процесах; етіологію, патогенез, клініку, сучасну класифікацію, епідеміологію імунозалежних хвороб; загальні і спеціальні методи дослідження; сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, специфічної і неспецифічної імунотерапії, реабілітації та диспансеризації; організацію і проведення масових імунологічних обстежень, профілактичних щеплень; основи фармакотерапії, методи детоксикаційної терапії, фізіотерапії, лікувальної фізкультури, дієтотерапії; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-імунолог клінічний вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Клінічної імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-імунолог клінічний I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Клінічної імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-імунолог клінічний II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Клінічної імунології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-імунолог клінічний: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Клінічної імунології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 24. Лікар-інфекціоніст
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медичної допомоги інфекційним хворим.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим з інфекційною патологією, в тому числі швидку і невідкладну. Застосовує сучасні методи дослідження, діагностики, лікування інфекційних хвороб. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить протиепідемічні профілактичні заходи. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей та санітарно-епідеміологічною службою. Організовує і проводить консультації хворих. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію медичної допомоги інфекційним хворим, в тому числі швидкої і невідкладної; права, обов’язки та відповідальність лікаря-інфекціоніста; загальну патологію інфекцій, закономірності розвитку інфекційного процесу, механізми імунітету та алергії, вікові особливості; сучасну еволюцію і зміну структури інфекційних хвороб; епідемічний процес, його особливості, ланки; сучасну класифікацію інфекційних хвороб; повільні інфекції; хвороби, на які поширюються “міжнародні медико-санітарні правила” ("особливо небезпечні”, карантинні, конвенційні хвороби); патогенез і клініку інфекційної патології; сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, специфічної, неспецифічної, патогенетичної терапії, реабілітації та диспансеризації; лікування невідкладних станів при інфекційних захворюваннях; методи дослідження, загальні і спеціальні; основи фармакотерапії, дієтотерапії, показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; організацію проведення щеплень, протиепідемічних заходів; методи визначення непрацездатності, терміну карантину; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-інфекціоніст вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Медико-профілактична справа”. Спеціалізація за фахом “Інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-інфекціоніст I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Медико-профілактична справа”. Спеціалізація за фахом “Інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-інфекціоніст II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Медико-профілактична справа”. Спеціалізація за фахом “Інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-інфекціоніст: повна вища освіта (спеціаліст, магістр)

за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа” або “Медико-профілактична справа”. Спеціалізація за фахом “Інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 25. Лікар-інфекціоніст дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію медичної допомоги інфекційним хворим.

Надає спеціалізовану, швидку і невідкладну медичну допомогу дітям з інфекційними захворюваннями. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики і лікування інфекційних хвороб. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей, з санітарно-епідеміологічною службою; організовує і проводить консультації хворих дітей. Проводить протиепідемічні профілактичні заходи. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу і проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію медичної допомоги дітям з інфекційними захворюваннями, в тому числі швидкої і невідкладної; права, обов’язки та відповідальність лікаря-інфекціоніста дитячого; анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму різного віку; основи біохімії, імунології, фізіології, патофізіології та інших загальномедичних дисциплін; показники гомеостазу, водно-електролітного обміну та кислотно-основної рівноваги в нормі і патології; епідеміологію дитячих інфекцій, етіологію, структуру; класифікацію клінічних форм інфекційних захворювань у дітей; патогенез і клініку інфекційної патології; сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації при інфекційних хворобах у дітей; загальні і спеціальні методи досліджень; основи фармакотерапії, механізми дії основних груп лікарських речовин, показання та протипоказання до їх призначення, ускладнення; принципи етіотропної, патогенетичної дієтотерапії; організацію проведення щеплень; протиепідемічні заходи в осередку інфекції; найважливіші діагностичні і лікувальні методи, що застосовують в суміжних спеціальностях; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-інфекціоніст дитячий вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитячі інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-інфекціоніст дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитячі інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-інфекціоніст дитячий II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитячі інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-інфекціоніст дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитячі інфекційні хвороби” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 26. Лікар-кардіолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, ще визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію кардіологічної служби.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим кардіологічного профілю, в тому числі швидку і невідкладну. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями інших спеціалістів. Бере участь в проведенні протиепідемічних заходів в разі виникнення осередку інфекції. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення з профілактики серцево-судинних захворювань. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію терапевтичної та кардіологічної служби, швидкої і невідкладної допомоги; організацію служби інтенсивної терапії та реанімації в кардіологічній клініці; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-кардіолога; показники захворюваності, тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності і шляхи їх зниження; основи норми і патології анатомії та фізіології органів і систем людини, водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, гемостазу; патогенез захворювань серцево-судинної системи; клініку, діагностику, диференційну діагностику, методи лікування, реабілітацію та експертизу непрацездатності при кардіологічних захворюваннях; загальні і спеціальні методи обстеження в терапії і кардіології; основи фармакотерапії в кардіологічній практиці; методи фізіотерапії та лікувальної фізкультуру показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; сучасну класифікацію кардіологічних захворювань; основи раціонального харчування здорового і хворого організму, принципи дієтотерапії у хворих серцево-судинними захворюваннями; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-кардіолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Кардіології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-кардіолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Кардіології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-кардіолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Кардіології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-кардіолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Кардіології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 27. Лікар-кардіоревматолог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію кардіоревматологічної допомоги дітям.

Надає спеціалізовану медичну допомогу дітям з кардіоревматологічними захворюваннями, в тому числі швидку та невідкладну допомогу. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями-спеціалістами педіатричного, хірургічного, ендокринологічного, імунологічного профілів тощо. Проводить і організовує консультації хворих дітей. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере активну участь у поширенні медичних знань серед батьків і дітей з профілактики серцево-судинних і ревматичних захворювань. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; організацію педіатричної і кардіоревматологічної служби; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-кардіоревматолога дитячого; показники роботи дитячих лікувально-профілактичних закладів, диспансерного нагляду і лікарського контролю; нормальну і патологічну анатомію та фізіологію органів і систем дитини; сучасну класифікацію, клініку, діагностику, диференційну діагностику кардіоревматологічних хвороб; сучасні методи консервативного і хірургічного лікування, реабілітацію, профілактику та диспансеризацію в дитячій кардіоревматології; загальні, функціональні і спеціальні методи дослідження серцево-судинної системи і апарату руху у хворих ревматичними захворюваннями; основи фармакотерапії; методи фізіотерапії та лікувальної фізкультури; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; основи раціонального харчування і дієтотерапії; основи інтенсивної терапії і реанімації в дитячій кардіоревматології; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-кардіоревматолог дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої кардіоревматології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-кардіоревматолог дитячий I кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої кардіоревматології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-кардіоревматолог дитячий II кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої кардіоревматології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-кардіоревматолог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Педіатрія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої кардіоревматології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 28. Лікар-комбустіолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію травматологічної та хірургічної допомоги дорослому і дитячому населенню.

Застосовує сучасні методи діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації. Визначає необхідність застосування спеціальних методів дослідження. Обґрунтовує схему, план і тактику лікування хворого. Розробляє план підготовки хворого до операції, здійснює підготовку всіх функціональних систем організму ураженого до операції, визначає послідовність відновлення ушкодженого шкірного покриву і використання донорських місць, особливо при тяжких опіках. Розробляє план запобігання інфекційних та післяопераційних ускладнень. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Бере участь в організації невідкладної медичної допомоги при групових та масових ураженнях. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію травматологічної та хірургічної допомоги дорослому і дитячому населенню; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-комбустіолога; організацію роботи травмпунктів, швидкої і невідкладної медичної допомоги, показники роботи лікувально-профілактичних закладів; сучасну класифікацію хірургічних захворювань; топографічну, нормальну та патологічну анатомію, особливості будови тіла дорослого і дитини; патофізіологію розвитку окремих стадій опікової хвороби, принципи та методи лікування хворих; патофізіологію та морфологію опікової рани, стадії та періоди її розвитку, закономірності відновлення шкіри як органа; закономірності розвитку опікової інфекції, її клінічні прояви, профілактику і лікування; питання асептики та антисептики в комбустіології, особливості госпітальної та перехресної інфекції; патофізіологію термічної травми органів дихання; механізми порушень процесів обміну речовин та кровообігу при опіковій хворобі; профілактику та лікування опікового виснаження; загальні та функціональні методи дослідження в комбустіології, принципи використання спеціальних методів; питання інтенсивної терапії та реанімації у дорослих і дітей, їх особливості у осіб літнього і старечого віку; порушення імунного стану при опіках; методи лікування опікових ран та оперативного лікування глибоких опіків, показання до проведення пластичних операцій на шкірі; фізіотерапевтичні методи та лікувальну фізкультуру в комбустіології; питання тимчасової та стійкої непрацездатності в комбустіології; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; організаційні принципи проведення лікування при групових та масових ураженнях, основи та принципи роботи “Медицини катастроф"; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-комбустіолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Комбустіології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-комбустіолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Комбустіології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-комбустіолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Комбустіології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-комбустіолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр)

за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Хірургія” з наступною спеціалізацією з “Комбустіології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 29. Лікар-методист
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я.

Здійснює пошук, обробку і аналіз організаційної, директивної і науково-медичної інформації в органах і установах охорони здоров’я. Аналізує показники стану здоров’я населення та медичної, соціальної і економічної ефективності діяльності закладів охорони здоров’я. Готує довідкові матеріали і аналітичні розробки. Здійснює контроль за організацією обліку і звітності в органах і установах охорони здоров’я. Організовує і бере участь в підготовці і підвищенні кваліфікації лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу. Бере участь в підготовці і роботі з’їздів, нарад і конференцій медичних працівників. Дотримується принципів медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-методиста; теоретичні основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я; організацію охорони здоров’я в зарубіжних країнах; питання санітарної статистики; показники здоров’я населення та організацію медичної допомоги міському і сільському населенню, дітям і матерям, робітникам промислових підприємств; форми і методи роботи галузевих закладів охорони здоров’я; основи наукової медичної інформації та медичної інформатики; організацію системи обліку і звітності медичних установ з використанням комп’ютерної техніки; технологію машинної обробки статистичних даних; порядок ведення, обробки і аналізу даних медичної документації; методи аналізу статистичних даних; методи підготовки матеріалів до нарад, з’їздів, конференцій; методологію проведення суцільних і вибіркових статистичних і клініко-статистичних досліджень; форми і методи підвищення кваліфікації медичних працівників; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-методист вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за певною спеціальністю медичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-методист I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за певною спеціальністю медичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-методист II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за певною спеціальністю медичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії зі спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-методист: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Проходження інтернатури за певною спеціальністю медичного профілю з наступною спеціалізацією з “Організації і управління охороною здоров’я”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 30. Лікар-нарколог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію наркологічної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленням лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома. Бере активну участь у поширенні медичних знань серед населення з метою запобігання зловживанням спиртними напоями, наркотиками та токсичними розчинами, тютюном. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію наркологічної допомоги населенню; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-нарколога; показники роботи лікувально-профілактичних установ; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; етіопатогенез, клініку, методи лікування та профілактики алкоголізму, алкогольних психозів, наркоманії і токсикоманії; загальні принципи рефлексотерапії, психотерапії, соціальної реабілітації, реадаптації наркологічних хворих; невідкладну допомогу; діагностику, терапію основних невротичних порушень, пов’язаних з хронічним алкоголізмом, наркоманією та токсикоманією; основи суміжних дисциплін (психіатрію, дитячу та підліткову психіатрію, неврологію, терапію, нейрофізіологію, медичну психологію, клінічну фармакологію); етіопатогенез, клініку імунозалежних хвороб, в тому числі синдрому набутого імунодефіциту (СНІД); методи пропаганди здорового і тверезого способу життя, СНІД та його профілактику; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-нарколог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-нарколог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-нарколог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-нарколог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 31. Лікар-нарколог дільничний
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію наркологічної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу, проводить постійний диспансерний нагляд, вирішує питання щодо примусового лікування. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленням лікарів інших спеціальностей, в тому числі і вдома. Співпрацює з педагогічними колективами шкіл, ПТУ та співробітниками громадських установ. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення з метою запобігання зловживанням спиртними напоями, наркотиками та токсичними розчинами, тютюном. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію наркологічної допомоги населенню; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-нарколога; показники роботи лікувально-профілактичних установ; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; етіопатогенез, клініку, методи лікування та профілактики алкоголізму, алкогольних психозів, наркоманії і токсикоманії; загальні принципи рефлексотерапії, психотерапії, соціальної реабілітації, реадаптації наркологічних хворих; невідкладну допомогу; діагностику, терапію основних невротичних порушень, пов’язаних з хронічним алкоголізмом, наркоманією та токсикоманією; основи суміжних дисциплін (психіатрію, дитячу та підліткову психіатрію, неврологію, терапію, нейрофізіологію, медичну психологію, клінічну фармакологію); етіопатогенез, клініку імунозалежних хвороб, в тому числі синдрому набутого імунодефіциту (СНІД); методи пропаганди здорового і тверезого способу життя, СНІД та його профілактику; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-нарколог дільничний вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-нарколог дільничний I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-нарколог дільничний II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-нарколог дільничний: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Психіатрія” з наступною спеціалізацією з “Наркології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 32. Лікар з народної та нетрадиційної медицини
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, діяльність окремих осіб з надання медичної допомоги, організацію допомоги методами народної та нетрадиційної медицини. Застосовує методи народної та нетрадиційної медицини з профілактики, діагностики та лікування хворих. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить консультації з питань: фітотерапії, гомеопатії, мануальної терапії, біоенергетики. Веде лікарську документацію. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативно-правові акти, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; основи права в медицині; організацію медичної допомоги із застосуванням методів народної та нетрадиційної медицини; права, обов’язки та відповідальність лікаря з народної та нетрадиційної медицини; показники роботи лікувально-профілактичних закладів; сучасну класифікацію хвороб; показники стану здоров’я населення (рівень загальної, інфекційної, професійної захворюваності; стан фізичного розвитку окремих груп населення тощо); основні напрями народної та нетрадиційної медицини; загальні реакції організму на лікування із застосуванням методів народної та нетрадиційної медицини; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар з народної та нетрадиційної медицини вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Народної та нетрадиційної медицини”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар з народної та нетрадиційної медицини I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Народної та нетрадиційної медицини”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар з народної та нетрадиційної медицини II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Народної та нетрадиційної медицини”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар з народної та нетрадиційної медицини: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”. Спеціалізація в інтернатурі за однією зі спеціальностей “Лікувальна справа” з наступною спеціалізацією з “Народної та нетрадиційної медицини”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 33. Лікар-невропатолог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію неврологічної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації неврологічних хворих, надає їм швидку та невідкладну допомогу. Визначає програму реабілітаційних заходів. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Вирішує питання щодо працездатності хворого. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить її аналіз. Веде лікарську документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію неврологічної і нейрохірургічної допомоги, роботу швидкої і невідкладної медичної допомоги; основи права в медицині; права, обов’язки і відповідальність лікаря-невропатолога; нормальну та патологічну фізіологію центральної і периферичної нервової системи; ембріологію, анатомію та топографічну анатомію центральної, периферичної і вегетативної нервової системи; причини виникнення патологічних процесів, механізми їх розвитку; клінічну симптоматику неврологічних захворювань, їх профілактику, діагностику, лікування, а також клінічну симптоматику суміжних станів у невропатології; питання диспансеризації; загальні і функціональні методи дослідження; основи фармакотерапії в клініці нервових захворювань; основи імунобіології; питання генетики в неврології; показанню і протипоказання до хірургічного лікування; застосування фізіотерапії та лікувальної фізкультури; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; правила оформлення медичної документації; літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-невропатолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-невропатолог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-невропатолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-невропатолог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр)

за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи:

  • 34. Лікар-невролог дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, які визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію неврологічної допомоги дитячому населенню.

Оцінює фізичний та нервово-психічний розвиток дитини.

Визначає групи здоров’я та ризику, надає рекомендації щодо виховання та харчування дитини. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих дітей неврологічного профілю. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та аналізує її результати. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію неврологічної допомоги дітям; основи права в медицині; права, обов’язки і відповідальність лікаря-невролога дитячого; медичні показання та порядок видачі медичних висновків дітям-інвалідам; показання та протипоказання до проведення профілактичних щеплень; питання анатомії, гістології, біохімії, імунології, генетики та інших загальних медичних проблем; питання фізіології і патофізіології систем кровообігу, дихання, травлення, сечовиділення, залоз внутрішньої секреції; водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги; етіологію, патогенез, клінічні прояви, сучасні методи лікування та профілактики захворювань нервової системи у дітей; захворювання нервової системи у новонароджених і дітей раннього дитячого віку; спадкові інфекційні і інфекційно-алергічні захворювання нервової системи; сучасні методи обстеження; диспансеризацію хворих дітей; сучасну класифікацію основних дитячих захворювань неврологічного профілю; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-невролог дитячий вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-невролог дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-невролог дитячий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-невролог дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Спеціалізація за фахом “Дитяча неврологія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 35. Лікар-нейрохірург
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію нейрохірургічної допомоги населенню.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування захворювань центральної та периферичної нервової системи. Надає необхідну швидку і невідкладну медичну допомогу. Застосовує спеціальні методи дослідження. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Проводить диференційну діагностику основних нейрохірургічних захворювань, обґрунтовує клінічний діагноз, вирішує питання доцільності госпіталізації, організовує її. Обґрунтовує схему, план і тактику обстеження і лікування хворих, показання та протипоказання до операції, план її підготовки. Розробляє схему післяопераційного ведення хворого, профілактику можливих ускладнень. Працює в тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Надає невідкладну допомогу при групових та масових ураженнях. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію нейрохірургічної допомоги населенню; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-нейрохірурга; показники роботи лікувально-профілактичних установ, травмпунктів; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; топографічну анатомію центральної та периферичної нервової системи у віковому аспекті; нормальну та патологічну фізіологію центральної та периферичної нервової системи; константи гомеостазу, водно-електролітного обміну; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження; сучасну класифікацію нейрохірургічних захворювань; принципи інтенсивної терапії та реанімації; основи та принципи роботи “Медицини катастроф"; принципи і методи відновлювального лікування; принципи дієтології в нейрохірургії; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-нейрохірург вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Нейрохірургія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років. Лікар-нейрохірург I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Нейрохірургія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-нейрохірург II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Нейрохірургія” (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-нейрохірург: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Спеціалізація за фахом “Нейрохірургія” (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 36. Лікар-нейрохірург дитячий
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, організацію нейрохірургічної допомоги дитячому населенню.

Застосовує сучасні методи діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації дітей різних вікових груп з нейрохірургічними захворюваннями. Надає хворим дітям необхідну швидку та невідкладну медичну допомогу. Розробляє тактику, план обстеження і лікування хворих дітей, підготовки їх до екстреної або планової операції, проведення операції, післяопераційного ведення, профілактики можливих ускладнень та організовує їх виконання. Застосовує спеціальні методи дослідження, аналізує їх результати. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в контакті з суміжними спеціалістами. Бере участь в ліквідації наслідків масових уражень дітей в екстремальних ситуаціях. Додержується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та аналізує її результати. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію нейрохірургічної допомоги дитячому населенню; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-нейрохірурга дитячого; топографічну анатомію, основи нормальної та патологічної фізіології центральної та периферичної нервової системи; взаємозв’язок та рівні регуляції функціональних систем дитячого організму; методи надання невідкладної допомоги дітям; причини і механізми виникнення та клінічну симптоматику, профілактику, диференційну діагностику, методи хірургічного лікування нейрохірургічних захворювань та суміжних станів у дітей різних вікових груп; показання та протипоказання до застосування методів дослідження у нейрохірургії, можливі ускладнення та їх ліквідацію; принципи підготовки до операцій та ведення післяопераційного періоду; принципи і методи знеболювання у нейрохірургії; принципи і методи відновлювального лікування; принципи інтенсивної терапії та реанімації; основи та принципи роботи “Медицини катастроф"; сучасну класифікацію нейрохірургічних захворювань; принципи дієтології в нейрохірургії; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-нейрохірург дитячий вищої кваліфікаційної категорії:

повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Нейрохірургія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої нейрохірургії”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-нейрохірург дитячий I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Нейрохірургія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої нейрохірургії”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-нейрохірург дитячий II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Нейрохірургія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої нейрохірургії”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-нейрохірург дитячий: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Педіатрія”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Нейрохірургія” з наступною спеціалізацією з “Дитячої нейрохірургії”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

  • 37. Лікар-нефролог
  • ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ. Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, організацію терапевтичної і нефрологічної допомоги населенню.

Надає спеціалізовану медичну допомогу хворим нефрологічного профілю, в тому числі швидку і невідкладну. Впроваджує в практику сучасні методи профілактики, діагностики і лікування. Здійснює нагляді за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями терапевтичного, онкологічного, хірургічного профілів, з іншими службами і організаціями. Проводить консультації за направленнями спеціалістів. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Бере участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я; організацію терапевтичної і нефрологічної допомоги; основи права в медицині; права, обов’язки та відповідальність лікаря-нефролога; нормальну і патологічну анатомію органів черевної порожнини і заочеревинного простору, фізіологію сечовидільної системи; гомеостаз в нормі і при патології нирок; основи імунології та реактивності організму; клінічну симптоматику, етіологію, патогенез, діагностику, профілактику та лікування основних захворювань нирок; принципи і методи інтенсивної терапії та реанімації в нефрології, показання та протипоказання до застосування “штучної нирки"; сучасну класифікацію хвороб; загальні, функціональні і спеціальні методи дослідження; фармакотерапію, фізіотерапію, дієтотерапію, курортне лікування, лікувальну фізкультуру при хворобах нирок; ентеросорбцію, гемосорбцію, плазмоферез; показання і протипоказання до пересадки нирки; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; принципи диспансеризації хворих, зокрема з пересадженою ниркою та тих, що знаходяться на хронічному гемодіалізі; форми і методи санітарної освіти; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Лікар-нефролог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Нефрології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Лікар-нефролог I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Нефрології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.

Лікар-нефролог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Нефрології”. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.

Лікар-нефролог: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціальністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціальністю “Терапія” з наступною спеціалізацією з “Нефрології”. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

Продовження

[Головна] [Новини] [Норми досліджень] [Для пацієнта] [Для лікаря] [Статті] [Дослідження] [Законодавство] [Контакт] [Медичний гумор]

Новая страница 1